Скільки цікавих місць нас оточую, про які ми навіть не здогадуємося.Зовсім недавно я натрапила на покинуте місто з космічною назвою Орбіта. Знаходиться урбаністичний привид за 70 кілометрів від Кременчука у Чигиринському районі.
Їхати прийшлося по майже відсутній дорозі, що вела далеко у ліс. Бетонні залишки шляху нагадували ті, які клали в містах-енергетиках. І не дивно — Орбіта виявилась нездійсненною мрією атомників.
У 1976 році у Чигиринському районі почали будівництво атомної станції, популярної на той час у СРСР.
Навколо будівництва народжувалося містечко з магазинами та дитячими садочками. За декілька років люди збудували декілька великих 9-ти поверхівок, які нагадують гуртожитки з типовими однокімнатними квартирами.Через якийсь час будівництво атомної станції заморозили у зв’язку з Чорнобильською катастрофою. Проект вирішили замінити на гідроелектростанцію, але і цей намір залишився нездійсненним.
У 2000 році містечко Орбіта покинули останні жителі через незручність розташування: роботи, школи, водопостачання та транспортування були просто відсутні. Адже через заморозку атомної станції місто виявилось нікому не потрібним. Заїхавши до міста-привид, мене зустрів сильний вітер, який відкугукався скрипінням старих рам та шумом навколишнього лісу. Враження таке, наче крапля сучасного світу потрапила на непролазні нетрі лісів.
Зайшовши у під’їзд будинку, мене зустріла неприємна знахідка : біля шахти ліфта стояв свіжий вінок з чорною стрічкою. Я відсахнулась. Що ж тут сталось? Неприємно стиснулось серце.
Пройшовшись довгими коридорами, я вийшла на порожню вулицю і попрямувала до великого магазину. Двоповерхова будівля вже була розбита та розкрадена. Асфальт вкритий товстим шаром битого скла. Залишки минулого життя були розкидані на підлозі універмагу: скляні пляшки з радянських напоїв, взуття, дитячі іграшки…
Далі мій шлях ліг на ту саму недобудовану атомну станцію. Вона виявилась зовсім поряд з містечком, що дуже мене здивувало. Сама станція являла собою декілька розбитих будівель та високої труби, яка височила над руїнами наче пам’ятник тій мрії про Орбіту…
Полишаючи містечко-привид, мені з голови не виходила думка про той вінок, який налякав мене в темному під’їзді покинутого міста. Трохи згодом я знайшла інформацію про те, що 2 роки тому в Орбіті молодий шукач пригод, якому було 19 років, зірвався у шахту ліфта і загинув…Страшно. Так необережно!
Після мандрівки в Орбіту я ще декілька разів поверталась туди. Такі місця затягують. Особливо прекрасно там вночі…
